Маленькое чудо

Описание

Дуже часто можна було зустріти деякі «стандартні» мотиви, які використовувалися практично на всіх предметах. Дуже часто зустрічалися зображення святкових гуляній, танців і хороводів. На початку XIX століття, під впливом класицизму з’являються зображення на сюжети з античної міфології. У другому десятилітті XIX в. у виробах з бісеру і стеклярусу з’являються зображення побутових сцен: пастух із стадом, дівчина з овечкою, граючі діти, молочник з глеками на коромислі і ін. А 1820-х рр. під впливом романтизму в російському декоративно-прикладному мистецтві з’являються нові мотиви: зображення руїн, зламаних дерев, водопадів, замків. Бісерні вироби другої половини XIX в. прикрашаються «східними» сюжетами. В XX в. суцільне шиття бісером використовується рідше, частіше використовується новий прийом - з’єднання вишивки бісером з шиттям шерстяною і шовковою ниткою хрестом. Завдяки цьому прийому з’являються різні монограми. В кінці XIX сторіччя бісер і стеклярус часто використовуються для декору жіночого міського костюма - ця мода приходить з Франції. При створенні бісерних і стеклярусових виробів, в XVIII в. майстрині використовували, в основному три прийоми; саженье, шиття «в прикріп» і ниже. Одним з найбільш ранніх і поширених прийомів роботи було саженье (інша назва - шиття по білі). Ця техніка полягала в наступному: узор прокладався шнуром з нитки і по ньому нанизувалися перли, заздалегідь нанизані на нитку. Кожна перлина пришивалася до матерії поперечним стьобаннями. З появою бісеру цю техніку продовжували вдало використовувати. Техніка шиття «в прикріп» полягає в наступному: спочатку на тканину наносився малюнок. Потім, бісер або стеклярус нанизувався на нитку або зволікання, яке пришивалося до виробу поперечними стьобаннями на відстані між декількома намистинами. Така техніка застосовувалася для створення картин і панно. А ось так я собі це уявляю!!!